Віднині відвідувачі історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» зможуть не лише відвідати єдиний у світі музей домашньої ікони «Душа України», а й безпосередньо долучитися до виготовлення паперу ручним способом за технологією XVII століття. Це стало можливим завдяки відновленню на базі замку-музею діяльності середньовічної папірні, урочисте відкриття та освячення якої відбулося 30 листопада.
Саме у стінах нинішнього «Замку Радомисль» 400 років тому архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький заснував першу в центральній Україні фабрику виробництва паперу з коноплі, льону і кропиви. Ці рослини мали довгі волокна (приблизно 2-3 сантиметри), а відтак папір був міцним і довговічним. Сировина для пульпи замочувалась і настоювалася протягом двох місяців, після чого ще дві доби окремо варився льон. Для убезпечення майбутніх священних книг від пошкодження комахами у паперову сировину додавали лушпиння цибулі та часнику і пелюстки волошок. Білого ж кольору аркушів майстри досягали за рахунок додавання до пульпи попелу та лугу. При цьому, пропорція поєднання інгредієнтів залежала від призначення паперу. Так, наприклад, якщо папір використовувався для письма гусячим пером, – задля більшої міцності до суміші додавалося більше льону. Разом із тим, в якості водяного знаку на папері залишали відбиток, що ідентифікував папірню – знак Єлисея Плетенецького. Працювали у папірні лише чоловіки, оскільки процес передбачав докладання значної фізичної сили. Виготовлений папір за течією річок Мика, Тетерів, Дніпро на плотах сплавляли до Ларви.
«Обладнання для відновленої папірні виготовлялося місцевими майстрами наново за ескізами на основі старовинних гравюр, – пояснює громадський діяч і фундатор історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» Ольга Богомолець. – За консультаціями щодо відтворення технологічного процесу ми зверталися до спеціалістів і дослідників м. Талліну (Естонія)». При цьому вона акцентувала на тому, що аналогів таким майстерням в Україні немає: «це унікальна папірня, що на відміну від автентичних ікон, які представлені в музеї, є реплікою папірні XVII століття». Окреслюючи мету відновлення паперової майстерні, фундатор зауважила, що «завжди мала бажання зробити так, аби народ України пишався своїм походженням, тому повернення до своїх витоків, до своєї історії та культури є сьогодні надзвичайно важливим». Крім того, під час урочистостей Ольга Богомолець продемонструвала присутнім першу книгу Києво-Печерської лаври «Часослов», що була надрукована 1616 року на радомишльському папері.
Як повідомив науковий консультант музею української домашньої ікони «Душа України» Юрій Рудницький, невдовзі у папірні «Замку Радомисль» будуть започатковані свята паперу для дітей, під час яких юні відвідувачі зможуть власноруч виготовити для себе кілька аркушів в якості сувенірної продукції. «Такі папірні є у Польщі, Чехії, Голландії. Переймаючи гарну традицію цих країн, навесні наступного року ми також будемо влаштовувати такі свята для місцевих дітей і тих, котрі приїжджатимуть на екскурсії до замку», – пояснив він. А здійснюючи невеликий історичний екскурс науковець розповів, що на папері, який виготовлявся у цій папірні, в XVII столітті друкували книги не лише релігійного призначення, як того вимагав час, а й світські. «Папірня славилася виданнями природничого циклу, чого не було на той час у жодній православній країні, – зауважив Юрій Рудницький, – оскільки папірня була підпорядкована основній меті Митрополита Київського та Галицького і всієї Руси Петра Могили – зробити з православного шкільництва у Речі Посполитій конкурентоспроможну структуру, в якій отримати необхідну теоретично базу могли би не лише служителі церкви, а передусім, кожна освічена людина у Польсько-литовсько-руській державі».
У свою чергу директор музею та заразом ініціатор відновлення папірні Віктор Москалець окреслив план розвитку старовинної майстерні на майбутнє. «Ми плануємо в цьому цеху не лише виготовляти папір, а й встановити поліграфічний верстат, на якому відвідувачі власноруч зможуть також віддрукувати текст молитви, – зазначає майстер. – Якщо все буде благополучно, то навесні плануємо встановити водяне колесо, за допомогою якою механізм приводитиметься у дію».
Участь в урочистостях брали заступник міністра – керівник апарату Міністерства культури України Олександра Губіна, представники посольств Республік Білорусь і Польща в Україні, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Петро Гончар, директор Музею трипільської культури Олександр Поліщук, Народний художник України Анатолій Гайдамака, директор музею «Замку Радомисль» та ініціатор відновлення папірні Віктор Москалець, владика Києво-Печерської лаври, архімандрит Варсонофій, начальник управління комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Світлана Сластухіна та делегація державних службовців і журналістів Житомирщини.
Владика Києво-Печерської лаври, архімандрит Варсонофій, виконуючи почесну місію від Предстоятеля Української православної церкви, Митрополита Київського та всієї України Володимира, нагородив Ольгу Богомолець орденом Української Православної Церкви в честь Почаївської ікони Пресвятої Богородиці. Крім того на збереження історико-культурному комплексу «Замок «Радомисль» священнослужитель передав першу україномовну релігійну книгу «Пересобницьке Євангеліє», що свого часу була виготовлена з матеріалів відновленої нині радомишльської папірні.
Коментуючи подію, начальник управління комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Світлана Сластухіна зауважила: «Відновлення папірні при історико-культурному комплексі „Замок Радомисль“ є не непересічною і дуже важливою подією для України. Адже збереження історичних цінностей ідентифікує нас як могутній народ. Папірня Києво-Печерської Лаври в Радомишлі була монопольним виробником паперу для православних друкарень кілька десятків років. Виробництво паперу в ній було настільки масштабним, що після руйнування фабрики під час козацьких повстань у другій половині XVII століття, запасів вистачило для друку книг протягом наступних 100 років. І, передусім, заме завдяки таким технологіям виготовлення міцного паперу, зданого зберігатися століттями, ми сьогодні має видання кількасотлітньої давності, що засвідчують нашу національну самобутність».
