Про це повідомив завідуючий секторм мисливського господарства Житомирського обласного управління лісового та мисливського господаратва Роман Логвінчук в ході розширеної наради користувачів мисливських угідь області.

Напередодні відкриття сезону полювання представники мисливських господарств зібралися, аби обговорити наболілі проблеми, з якими їм доводиться стикатися в щоденній роботі, та шукати шляхи їх вирішення.

Мисливське господарство є збитковим - надходження від його ведення в області за 2017 рік склали всього 25,7 % від загальних витрат. І причин цьому багато.

На жаль, незважаючи на реалізовані заходи з охорони та відтворення мисливських тварин, чисельність дичини в угіддях залишається низькою. На одного мисливця в нашій країні припадає лише по 2 грами дичини! І це не може не породжувати соціальної напруги.

Нині громадськість чомусь забуває, що мисливське господарство є сферою діяльності зі збереження і використання мисливських ресурсів, і до його функцій належить як збереження біологічного різноманіття мисливських тварин для майбутніх поколінь, так і забезпечення доступності мисливських ресурсів для всіх мисливців.

Низька чисельність мисливських тварин на переважній площі мисливських угідь не дозволяє залучити в сферу мисливського господарства значні інвестиції, утруднює розвиток супутніх галузей.

Значні труднощі в роботі відчувають майже всі мисливствознавці та єгері через велику площу ввірених для обслуговування угідь, погане технічне оснащення, недостатній соціальний захист та забезпечення тощо.

Однак найболючішою проблемою залишається браконьєрство.

Левова частка доведених фактів незаконного полювання, злісного браконьєрства не доходить навіть до суду, а переважна більшість тих, що дійшли – закриваються. Найбільшою проблемою є затягування таких справ слідчими органами та судами. Інколи «розгляд» таких справ триває роками. Такі негативні приклади швидко поширюються серед браконьєрів і в уяві окремих людей формується поняття безкарності за браконьєрство.

Найважливішими напрямками боротьби з браконьєрством повинні стати, з одного боку попередження браконьєрства, з другого – чітке дотримання заходів громадського, адміністративного, кримінального і матеріального впливу до порушників правил полювання.

Справа боротьби з браконьєрством потребує корінної перебудови і починати її потрібно на законодавчому рівні.

Великим позитивним зрушенням у цьому напрямку змогло б стати створення державної служби охорони мисливських угідь. Питання створення спеціалізованих підрозділів по боротьбі з браконьєрством обговорюється вже давно, але нині така служба ще не створена. До прикладу, такі підрозділи створені, наприклад, в Білорусії. Вони добре озброєні, оснащені та мобільні і підпорядковані безпосередньо президенту Білорусії.