30 січня, на фасаді загальноосвітньої школи №20 відбулася церемонія відкриття меморіальних дошок пам’яті героїв, які віддали своє життя за незалежність України Дмитра Рудя і Валентина Ковальського. Дмитро Рудь і Валентин Ковальський є випускниками загальноосвітньої школи №20.

Довідково:
Рудь Дмитро Сергійович, 23.01.1998 р., м. Житомир
Звання: морський піхотинець (матрос)
Посада: старший стрілець-санітар
Підрозділ: 36-та Окрема бригада морської піхоти (503 окремого батальйону)
орден «За мужність» ІІІ ст.. (посмертно)
Загинув: 16.05.2018 р. під м. Водяним в результаті обстрілу
Місце поховання: Смолянське кладовище
Сімейний стан: Неодружений. Власної сім’ї не мав.
Сирота.
Бабуся (опікун): Рудь Людмила Володимирівна
Дідусь (опікун): Рудь Дмитро Олексійович
Пам’ятна дошка: меморіальна дошка на фасаді будівлі Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету (14.10.2018)

Ковальський Валентин Геннадійович, 09 травня 1991 р., м. Житомир.

Звання: молодший сержант.
Посада: Командир відділення-снайпер.
Підрозділ: 95-а Окрема десантно-штурмова бригада(ОДШБ).

Валентин захищав Україну з перших днів війни. 27 липня 2014 року колона, у якій був Валентин, потрапила у засідку біля м. Торез, неподалік Савур-могили (Шахтарський район, Донецька область). Снайперська куля увійшла в район стегна і, пробивши таз, прошила тіло наскрізь, після чого, ударившись об металеву пластину бронежилета, зрикошетила в черевну порожнину, пошкодивши кишечник. На операційний стіл в Харківському госпіталі Валентин потрапив лише через дев'ять годин після поранення, вже з важким перитонітом. Переніс 8 операцій у лікарнях Харкова, Києва та Львова, згодом іще три – у клініці в Ізраїлі. Дуже втратив у вазі. Майже три роки боровся з наслідками поранення, але навіть молодий і сильний організм вичерпав свій ресурс.

Помер від ран: 05 травня 2017 року.
Сімейний стан: залишилась мати Дідора Лілія Іванівна, вітчим та донька Алісія 2014 р.н.
Місце поховання: Смолянське кладовище.