Непересічна подія відбулася 12 березня у селищі Кам’яний Брід, що у Баранівському районі. Там з ініціативи місцевої громади і за рішенням виконкому селищної ради відкрили меморіальну дошку на будинку, де жила заслужений художник України Ася СергіївнаМікеєва.
Подію приурочили до дня народження цієї талановитої жінки, для якої Кам’яний Брід став рідним домом (сама вона родом із м.Кролевець Сумської області). Скільки праці й любові вклала художниця у це селище, як міряла зробити з нього «маленьку Юрмалу»! Дитячий садочок, заводська їдальня, магазини оформлені її руками. Навіть під’їзд будинку, в якому жила, розмалювала яскравими малюнками, бо не терпіла сірості й безликості в усіх проявах.
На жаль, 5 липня 2012 року Ася Сергіївна, після раптової хвороби, пішла з життя. Їй було 80. З ювілеєм її вітали на сцені місцевого Будинку культури, де якраз святкували свято 8 Березня. Розчулена такою увагою односельців, Ася Сергіївна, стоячи на сцені, звернулася до них: «Я завжди з вами! Я ваша Ася!». Вона й справді, не маючи власної сім’ї, жила для людей і рідного селища.
А почалося все із далекого 1963 року, коли Ася Сергіївна стала головним художником Кам’янобрідського фаянсового заводу. Саме з її приходом почався справжній розквіт місцевого фаянсового виробництва. Її вази, сервізи, тарілі, скульптури здобували призові місця на різноманітних виставках, а нині вони експонуються в багатьох музеях України, є у приватних колекціях країн світу.
Так сталося, що Асі Сергіївні довелося пережити занепад рідного підприємства, яке спіткала гірка доля багатьохфарфово-фаянсових заводів Житомирщини. І все ж вона до останнього вірила у те, що її рідний завод оживе. І, вийшовши на пенсію у досить поважному віці, вона вела активне творче життя. Що б не робила, у всьому проявляла тонкий смак митця і невичерпну фантазію. Фарфор, фаянс, скло, шамот, гіпс, глина, пап’є-маше – матеріали, з яких творила дивовижні вироби – вази, підсвічники, скриньки, талірі… І дарувала їх від щирого серця людям, яким симпатизувала. Дарувала, не задумуючись над цінністю цих речей.
Був у неї і гіркий досвід співпраці з новими господарями заводу. Ася Сергііївна взялася за виготовлення популярних нині садових скульптур. Чудернацькі гриби, гноми, тварини народжувалися у її руках. Скільки коштують такі вироби – відомо всім. А вона змушена була випрошувати зарплату. Бо важку було прожити на пенсію, яку заробила за десятиліття своєї праці… І дуже боляче, що у Кам’яному Броді не залишилося жодної із цих скульптур. Напевно, прикрашають чиїсь маєтки. Ці унікальні роботи збереглися лише на знімках, зроблених фотокореспондентом міськрайонної газети «Слово Полісся» Людмилою Колесниковою.
Малесенька квартирка, де художниця жила зі своїми улюбленими котами та собакою і яка була схожа радше на музей, ніж на житло, - ось і все, що вона мала. Та більшого й не просила. І ось відтепер меморіальна дошка на будинку нагадуватиме про талановиту людину, яка прославила маленьке поліське селище.
На урочисте відкриття меморіальної дошки прибув заступник голови Баранівської районної ради Володимир Цицюра, зібралися старшокласники місцевої школи, працівники селищної ради, Будинку культури, сусіди та жителі селища, яким дорога пам’ять про видатну землячку. Вступним словом захід розпочав селищний голова Микола Ткаченко, затим зі спогадами про Асю Мікеєву поділився голова первинної ветеранської організації селища Остап Полянський. До меморіальної дошки було покладено квіти. Варто додати, що питаннями її виготовлення займалася людина активної життєвої позиції Ганна Павлівна Костів.
Затим кам’янобрідці та гості селища відвідали місцевий музей, розташований у Будинку культури. Після смерті видатної художниці її роботи, які зберігалися у квартирі, було передано в музей, де відтепер буде окрема експозиція, присвячена їй.


Фото Людмили Колесникової