Не секрет, що ера друкованої преси добігає кінця. Влітку відбулася знакова подія: припинив існування популярний журнал «Барвінок», що був заснований у далекому 1928-му і виходив щомісяця протягом 91 року.

«У першому півріччі в нас було три з половиною тисячі передплатників. В цей же період у минулому році – шість тисяч. Кількість передплатників постійно падає», – написав редакційний колектив про припинення роботи «Барвінка» в останньому червневому номері журналу.

В інноваційну епоху розвиток цифрових медіа та їх подальше домінування можна вважати логічним еволюційним процесом. Але все ж варто розібратися, чому друковані видання в Україні закриваються, а нові ЗМІ стають фаворитами, на які і роблять ставки медіахолдинги та рекламодавці.

Стан сучасного ринку друкованої преси в Україні

Початком кризи друкованої преси в Україні можна вважати 2008 рік, потім пішов 2013-й, що приніс чергове скорочення бюджетів. У той же рік збанкрутувало найбільша передплатна агенція «Саміт». У неї з'явилися борги, і низка видавничих компаній припинили відпускати підприємству свою продукцію.

«Саміт» створювався як альтернатива «Укрпошті» з доставки газет і журналів. Якість доставки була основною перевагою передплатного агентства. Криза почалася в 2012-13-му, коли почали сильно зменшуватися обсяги передплати на газети та журнали. Спочатку закрилися «Галицькі Контракти», «Інвестгазета», потім глянці «Esquire Україна», National Geographic, «Домашний очаг», український Men's Health. Залишає ринок ВД «Комерсант», – згадує Ігор Степурін, керівник видавництва «Самміт-книга». Деякі з перерахованих експертом ЗМІ відмовилися від друкованих версій і перейшли в діджитал (наприклад, «Галицькі Контракти» – Kontrakty.ua), а хтось пішов з ринку повністю – як ВД з російським корінням «Комерсант».

За вікном вже 2019-й – обсяги передплатних тиражів продовжують падати, а видання з історією закриватися. Можна сказати, що ринок досяг свого дна і далі падати йому нікуди. Але як скоро друкована преса закриється зовсім? Так, Юлія Мостова, редактор тижневика «Дзеркало тижня», в одному з коментарів сказала, що «друковані ЗМІ будуть виходити ще кілька років».

Однак сьогодні з'являються нові ситуативні класифайди, в зв'язку з чим багато фахівців ринку поки не беруться називати точну дату занепаду друкованої преси.

«Я не прихильник різких заяв про те, що пресі залишилося 2-3-5 років. Багато в чому це залежить від уподобань аудиторії», – каже голова Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко.

Безсумнівно, розвиток інтернету та цифрових технологій вплинув на скорочення друкованих медіа. Але чи тільки в цьому справа?

Канали доставки преси вмирають швидше, ніж сама преса

Інтернет – це сильний фактор, однак більш значущим і таким, що прискорив весь процес ущільнення ринку стало те, що канали доставки преси припиняють функціонувати належним чином. Дійсно, друкована преса як і раніше затребувана, у неї є своя аудиторія, але канали доставки у вигляді логістики, мереж збуту закриваються з досить великою швидкістю. А це критичний чинник, що знаходиться між читачем і продуктом, – саме руйнування системи збуту призвело до того, що тиражі катастрофічно скорочувалися в останні роки.

Якщо брати Київ, де все ще залишається істотна аудиторія, у суспільно-політичних видань найпотужнішою мережею вважається «Союздрук», при цьому щороку вона скорочується від 10% до 20%. Кіоски з продажу періодики просто не в змозі приносити прибуток, такий, наприклад, як продаж сигарет і всього іншого, що має більш високу маржинальність. Саме тому мова йде вже про залишки мережі «Союздрук».

«Сьогодні в Києві 300 точок «Союздруку», з яких тільки 220 можна назвати точками з розповсюдження преси, всі інші задіяні в партнерській програмі. Їх здають в оренду іншим компаніям, які тим не менше за договором оренди зобов'язані зберегти мінімальний асортимент преси. Зроблено це з метою, щоб у кращі часи повернути точки назад, – розповідає Олексій Бабанський, президент Асоціації розповсюджувачів преси України і заступник директора агентства «Союздрук». – Якщо говорити про тенденції, то в середині 90-х налічувалося близько 550 точок «Союздруку». Крім цих точок, були також точки, що належали дрібним мережам, редакціям газет. Всього мережа налічувала близько 1000 об'єктів поширення по місту».

У цілому, вартість каналів доставки значно зросла для решти учасників ринку, адже якщо раніше ці витрати розподілялися між значною кількістю гравців, то тепер вони перерозподілилися між рештою видавцями періодики, що залишилися на плаву. Компенсувати ці витрати надходженнями від продажу реклами і власне продукції (газет і журналів) у нинішній економічної реальності вже не є можливим.

«Укрпошта» приховує скорочення підписних тиражів

«Криза друкованих ЗМІ в Україні існує, це факт! Інша справа, що у нас вона набагато гостріша, ніж у європейських або інших країнах, – підкреслює Томіленко. – Ключовою загрозою для друкованих ЗМІ в Україні є не дії влади, не нові технології / цифра – об'єктивно сильніший чинник, який у всьому світі призводить до певних скорочень. Найбільш драматична причина скорочення в країні – елементарна неякісна поштова доставка».

У зв'язку з закриттям відділень у невеликих містечках і скороченням штату «Укрпошти» доставка преси цільовій аудиторії ще більше ускладнилася. Населені пункти, в яких немає ні листонош, ні відділень, постали перед фактом, що доставити газету, крім як спеціальним кур'єром, неможливо, а це веде до подорожчання видання в рази.

З іншого боку, «Укрпошта» щороку піднімає ціни на логістичні послуги, і це теж б'є по підписних тиражах. Передплатник стикається з новими цінами. А газета для когось хай і важлива звичка, проте не продукт першої необхідності, тому її ціна, що перевищує вартість буханки хліба, має своє значення.

«Причиною закриття друкованої преси можна на 80% вважати інтернет, але це ще і зниження купівельної спроможності. Сегмент дорогих глянцевих журналів залишиться затребуваним, однак масовість, яку складали в основному бізнес-видання, що приносили оборот підписному агентству – ось її якраз не стало. І це було передбачувано, що вони підуть в діджитал», – коментує ситуацію Ігор Степурін.

У НСЖУ проаналізували підсумки підписки загальноукраїнських видань на друге півріччя 2019-го. І лідерами тут виявилися 6 видань з найменшою ціною, це газетні листочки формату А4, які виходять раз на місяць.

«Насправді «Укрпошта» не розкриває список видань, які входять в Топ підписки. Ми самі проаналізували вартість по каталогах і, відповідно, стверджуємо, що 40% підписних тиражів формуються шістьма виданнями, піврічна підписка яких коштує до 10 грн. Це при тому, що станом на зараз ціна суспільно-політичних новинних видань, таких як «Сільські вісті», «Високий Замок», «Сегодня», «Факти», «Коментарі», варіюється від 160 до 300 грн », – підрахували в НСЖУ.

Відтік рекламодавців

Як рекламний майданчик преса давно вже поступається онлайн-виданням. Рекламодавці зрозуміли, що інтернет – більш привабливий. Безсумнівно, зниження затребуваності з боку рекламодавців – важливий фактор в скороченні тиражів.

«Рекламний ринок перейшов у діджитал, зрозуміло, що в друковану версію зараз рекламодавці вкладають все менше і менше», – вважає Ігор Степурін.

Дорога сировина

Ще одним фактором постійного подорожчання друкованої преси є той факт, що собівартість періодики залежить і від сировинних компонентів (папір, фарби, пластини), які імпортуються і купуються тільки за валюту на обмежених зовнішніх ринках.

При цьому відпускну вартість видавці змушені утримувати, враховуючи обмежену купівельну спроможність населення, а собівартість зростає і безпосередньо залежить від курсу долара.

З огляду на всі перераховані чинники, залишається тільки робити ставки, хто з решти друкованих ЗМІ піде з ринку наступним. Добре б тільки в інтернет, а не назовсім.

Джерело: UBR