Ввечері 26 грудня на 69 році життя перестало битися серце легендарного житомирянина краєзнавця, члена Національної спілки архітекторів України, голови обласної організації Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури Георгія Мокрицького. Він перебував у реанімаційному відділенні лікарні з інсультом.
Георгій Мокрицький був справжнім патріотом свого рідного міста, істинним Житомиролюбом. Протягом свого життя Георгій Мокрицький досліджував історію Житомира та області, займався журналістикою та видавничою справою.
Прощання з Георгієм Мокрицьким відбудеться у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира (вул. Київська, 18) 29 грудня 2021 року з 11 години.
Нагадаємо, нещодавно житомирянин Олександр Сімончук на фейсбук розповів, що випадково зустрів Георгія Павловича у лікарні. Текст автора без змін:
"Розмірковував писати чи ні цей пост,але все ж вирішив написати, щоб житомиряни зрозуміли, що можуть втратити для міста...
Отже, пост ПРО ЛЮДЯНІСТЬ,ПРОФЕСІЙНУ ЕТИКУ та віру в силу людей.
Так сталося, що довелося мені на Св. Миколая потрапити (не без допомоги швидкої) в лікарню. Але не відомчий там шпиталь чи інший медичний спец.заклад, а саме в звичайну лікарню №1 м. Житомира з підозрою на інсульт. В палаті, куди мене поклали, лежало дві людини похилого віку та один інвалід 2 групи вже наших, сучасних воєн. Трохи «оклигавших» звернув увагу на сусіда, що був біля дверей, бо лице було напрочуд знайомим - і не дарма, бо то виявився відомий український краєзнавець, журналіст, фотохудожник, видавець Георгий Мокрицкий (фото з його сторінки в Фейсбуці). Але те, як його «лікували» в відділенні, де завідуючим Завгородній А.А. визвало у мене смуток і занепокоєння за життя Георгія Павловича. За ті чотири дні, поки він був при пам'яті та лежав з нами, пізнав багато чого нового про історію міста, його архітектуру, домівки, церкви, театри, монастирі, мости, вокзали та інші історичні заклади м. Житомира та області. Наприклад, навіть не уявляв, що жив поряд з домом-маєтком Денікіна(!), а там де зараз площа Рад до революції була масова забудова купців з складами як на землі так і під землею, і що той відомий всім житомирянинам підземний прохід напроти автодорожного технікуму(що під склом)-то і є один з залишків царизму. И.т.д…і т.п…
Але зараз не про це. Про відношення молодшого персоналу відділення-медсестер, нянічок та сестер-господарок до нього. Воно жахливе! Ми, лежачі хворі(!),допомагали щоденно його кормити, давали пити воду ,перевертали, мазали маззю спину, про що він просив, бо ,як виявилось, то не обов’язок медичного персоналу-а сам хворий має робити це. І не важливо, що він лежачий, що неділю до цього пролежав в реанімації з інсультом, що застудив сідничний нерв і не може поворухнутись – не то що піднятись. Я вже мовчу про катетери, які у нього другу неділю. (Хто був в тій шкурі-той зрозуміє)…
Так сталося, що з близьких до нього ніхто не приходив- тільки з роботи та його кум. Причому дуже дякую його бувшим учням та підлеглим Анічки, яка зараз працює в архітектурі та міському архітектору Ользі Бронштейн, які навідувались до хворого. Вони допомагали і ліками,і харчуванням.
На вихідних, а саме у неділю,в наслідок загострення хвороби .Георгія Павловича повторно поклали в реанімацію і ми вже не бачились з ним ,бо він майже весь час у непритомному стані.
Шановні житомиряни, його друзі, його колеги по роботі, шановний мер міста Житомира Сухомлин Сергій Іванович- спасайте нашого Мокрицького Г.П !!!!!...Зверніть увагу керівника ТМО №1 –Мордюка В.В. на належне відношення до заслужено шанованої містом людини. Нажміть там на свої «кнопочки» та «телефончики», виділіть якісь кошти на те, щоб Георгій Павлович встав на ноги та продовжував приносити користь нашому місту!
Як казали колись в нашій «бурсі»-«Не вір тому, що тобі настирливо демонструють. Шукай те, що від тебе ховають. Знайшов - не радій. Це може бути ще одним прийомом.»…….Прийдіть до нього ОСОБИСТО!....здається мені, що зараз без цього не обійтися ВСІМ Вам- «еліта м. Житомира» в справі спасіння цієї людини!…..".
