В день 70-ї річниці визволення Житомирщини в обласній раді вітали з 90-літнім ювілеєм учасника партизанського підпілля й бойових дій, визволителя міста Житомир, Героя Соціалістичної праці Степана Бойка. З цієї нагоди зібралися найближчі друзі, соратники, учні та послідовники Степана Григоровича, яким у різні роки довелося працювати разом з ним, черпати від нього досвід керівника-організатора, вміння віддано працювати і досягати бажаної мети. Вшановували ювіляра голова обласної ради Йосип Запаловський, голова облдержадміністрації Сергій Рижук, заступник голови обласної ради Михайло Чигир, Житомирський міський голова Володимир Дебой, керівники Червоноармійського та Ружинського районів, представники Коростишівського району, колеги з клубу «Золота зірка» на чолі з Юрієм Рибаком.
Сергій Рижук передав Степану Григоровичу вітальну адресу та побажав йому міцного здоров’я, довголіття, радості від рідних і близьких, родинного затишку, миру та добробуту. Йосип Запаловський звернувся до ювіляра такими словами: «Ви – інтелігентна, ерудована людина, чудовий сім’янин, чоловік, батько, дідусь. Всюди, де Вам доводилося працювати, Ви запам’яталися як бездоганний організатор, вмілий керівник, мудрий господар. За це, а ще за порядність, справедливість, повагу до людей, Ви заслужили собі беззаперечний авторитет серед друзів, колег та однодумців, щиру шану та визнання серед багатьох наших земляків». Голова обласної ради вручив Степану Григоровичу іменний годинник.
Михайло Чигир, який свого часу перейняв у Степана Бойка естафету керівника у Ружинському районі, висловив велику повагу до людини, яка все своє життя працювала з людьми і для людей. «З таких як Степан Григорович мають брати приклад ще багато поколінь українців, адже він доводить той факт, що секрет довголіття полягає у безперервній натхненній праці». Сам Степан Бойко визнає, що його життя аж ніяк не можна назвати легким, проте впевнено можна назвати щасливим.
Біографічна довідка
Народився 1924 року в селі Козіївка Коростишівського району в родині селян.
Закінчивши семирічну школу, працював у колгоспі. Потім вступив на навчання в Крошенський технікум плодоовочівництва. Навчання перервала війна.
У 1942–1943 роках брав участь в антифашистському комсомольсько-молодіжному підпіллі. Воював на фронтах з 1943 року. У складі 1-го гвардійського кавалерійського корпусу генерала Баранова брав участь у боях за Житомир. Пізніше мінометником воював на 3-му Білоруському фронті. Був двічі поранений. У результаті тяжкого поранення під Кенінгсбергом й тривалого лікування після цього – демобілізований з армії інвалідом війни.
Після війни 2 роки працював у Коростишівському райземвідділі інструктором-організатором та агрономом-плановиком.
Після закінчення технікуму протягом 25 років працював у Червоноармійському районі: агрономом, завідувачем райземвідділу, начальником райуправління сільського господарства й заготівель.
1953 р. – обраний секретарем райкому партії по зоні Улашанівської МТС, згодом був призначений директором цієї МТС.
1958 р. – обраний другом секретарем Червоноармійського райкому партії.
1959 р. – голова колгоспу ім. Леніна села Великий Луг. У ті важкі часи колгосп під керівництвом Бойка постійно нарощував обсяги виробництва, виконував щорічні плани, економічно зростав.
1966 р. – обраний першим секретарем Червоноармійського райкому партії.
1974 р. – обраний першим секретарем райкому партії Ружинського району. Працював 10 років.
Обирався депутатом Верховної ради Української РСР, депутатом обласної й районних Рад депутатів трудящих, тривалий час був членом обкому партії.
Після Ружинського району 5 років працював заступником начальника агропромислового об’єднання «Укрхміль» та 5 років в управлінні охорони навколишнього природного середовища в області.
На заслуженому відпочинку майже 10 років працював першим заступником голови обласної організації ветеранів України, членом бюро обласного комітету КП України.
Є автором більше 10 книг суспільно-публіцистичного спрямування.
Добрий сім’янин, чоловік, батько, дідусь і прадідусь.
Має нагороди за участь у Великій Вітчизняній війні: Орден Вітчизняної війни І ступеня, дві медалі «За відвагу», медалі «За взяття Кенінгсберга» й «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»; а також три Ордени Леніна, Орден Трудового Червоного Прапора, медаль «За трудову доблесть», золоту медаль «Серп і Молот», має відзнаку «Честь і слава Житомирщини» та медаль «За визволення Житомира».
Прес-служба обласної ради