Проблема з переробкою сміття в Житомирі існує не один рік. Побудований в 1957 році, нині місцевий полігон для зберігання твердих побутових відходів займає площу понад 21,5 га і за оцінкою міської ради містить понад 10 мільйонів куб.м. сміття. У результаті його розкладання виділяється біогаз, який здебільшого складається з метану, але з домішками сірководню, вуглекислого газу та інших речовин. Відбирають цей газ через спеціальні свердловини та переробляють в електричну енергію на обладнанні, встановленому інвестором в 2014 році. Діє на полігоні й сортувальна лінія, де із загальної маси сміття відсортовується пластик, папір та скло, після чого сміття складують на полігоні. Але сортувальна лінія не вирішує проблему. Потрібен сміттєпереробний завод, який сам Житомир не в змозі побудувати. Є сподівання потрапити до Проекту фінансування Європейського Інвестиційного банку, каже житомирський міський голова Сергій Сухомлин:

"Зараз чекаємо на рішення групи Мінрегіону. З боку Європейського Інвестиційного банку є згода на включення Житомира до цього проекту. На даний момент по сміттєпереробним заводам в Україні подали заявки тільки два міста – Львів і, здається, Дрогобич. Тому ми також подаємо заявку, аби вирішити проблему з переробкою сміття в Житомирі".

Сьогодні в світі є кілька технологій переробки сміття, ми орієнтуємося на європейський досвід, який дасть можливість переробляти до 90 % відходів, каже міський голова Житомира:

"Є технології, які використовуються вже не перший рік, це останні технології в Європі – глибокого сортування, переробки та подрібнення сміття, сепарації всіх видів відходів, розділ по фракціях і в кінці виходить сухий паливний брикет для спалювання на цементних заводах та електростанціях. І ось ця технологія, в якій немає процесу спалення сміття, а є глибоке сортування з процентом переробки до 95 %, якраз оптимальна для міста Житомира".

Сьогодні в Україні на сміттєспалювальних заводах переробляються лише 4 % побутових відходів. Загальна площа зареєстрованих полігонів становить близько 12 тисяч квадратних кілометрів, тобто трохи більше, ніж 2 % площі країни.