За численними зверненнями житомирян міський голова Володимир Дебой 24 жовтня 2012 року, зустрівся із мешканцями гуртожитку по вул. Шелушкова, 93, половина якого знаходиться на балансі ВАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

Люди звернулися до міського голови, бо вже не один рік у розпачі: проживаючи у гуртожитку понад 20 років, вони не можуть приватизувати житло, хоча мають на це право.

Протікаючий дах, відсутність будь-якого ремонту десятиліттями, а головне – неможливість приватизації житла і, як наслідок – постійна загроза виселення – це лякає людей найбільше. Рабами житла – так сьогодні почувають себе мешканці гуртожитку поп вул. Шелушкова, 93. Адже упродовж 7 років житомиряни звертаються до вищих інстанцій за допомогою. Проте, поки що безрезультатно. Єдина надія, говорять житомиряни, – допомога міського голови.

Житомирський міський голова Володимир Дебой, вислухавши звернення, запропонував представнику директора підприємства, на балансі якого знаходиться гуртожиток, без жодної політики передати житло людям, які по праву на нього заслуговують. «Ви, мешканці, які прожили тут понад 10 років, маєте повне право спокійно тут жити. Не треба людей вводити в оману. Якщо від підприємства надійде офіційний лист про передачу гуртожитку людям, то це буде найбільш розумним і потужним політичним кроком. Це перше питання. Друге – це те, що підприємство, як і належить, самостійно повинно привести гуртожиток у відповідний технічний стан для передачі його на баланс міста. Іншого шляху тут немає. Я готовий прийняти лист про передачу 25 жовтня. Відповідно, люди змогли б приватизувати житло», – інформував Володимир Дебой.

«Те, що сказав міський голова, що хтось отримає право на приватизацію, – цього не буде. Даний гуртожиток вже перебуває у приватній власності підприємства», – сказав представник Олексій Ясюнецький.

У відповідь міський голова Володимир Дебой наголосив: сьогодні є лист Фонду держмайна, яким дана приватизація визнана незаконною. Гуртожитки не входять до статутного фонду підприємств. І якщо мешканці подадуть позов до суду про незаконність приватизації, міська влада їх підтримає. «У мене є пропозиція, щоб людям добровільно віддали їх житло. Ми за людей, які тут пропрацювали десятки років, народили дітей і навіть онуків. Ми приймемо гуртожиток і змусимо завод його привести належний стан, у якому має бути житловий комплекс. Це сьогодні обов’язок власника», – підкреслив керівник міста.

Люди перелякані, адже більшість із них не підтримують директора підприємства і вже не один рік воюють із ним. «Ми боїмося, що після 28 жовтня залишимося взагалі на вулиці, ми існуємо в житловому рабстві», – говорять мешканці.

«Я вже 2 заяви написав на виділення більшої або додаткової кімнати. Директор їх не підписує. Працюю на підприємстві з 1982 року, погіршився зір, отримую 1.5 тис.грн. у місяць заробітної плати. Маю четверо дітей і внука, проживаємо всі в одній кімнатці», – говорить мешканець гуртожитку Сергій Анатолієвич.

Оксана працює на заводі як і більшість – 20 років. Матір-одиночка, виховує двоє дітей. «Не одну заяву написала за рік. Директор мені не надав жодної пільги, хоча по законодавству повинен. Не надавав, поки моїм питанням не зайнявся Володимир Дебой. Сьогодні маю 50% знижки на квартплату», – ділиться своїм Оксана.

«У мене троє дітей. Я з ними проживаю в одній кімнаті. Чоловік працював на заводі 8 років за мізерну зарплату. І після цього я не маю права на житло?», – вигукують із натовпу.

Люди просять не вказувати їх прізвища, адже бояться що після 28 жовтня, якщо вони не підтримають свого директора, реклама за якого розвішена по всьому гуртожитку, то просто їх виселять.