16 вересня, у Житомирі відбулося відкриття меморіальної дошки професійному революціонеру, борцю за волю українського народу, українському громадському та політичному діячу, дисиденту Бабичу Сергію Олексійовичу. Дошку було встановлено на фасаді багатоповерхового житлового будинку №6 по вулиці Кафедральній, де Сергій Бабич проживав в період з 1994 по 2016 рік.

У заході взяли участь рідні та друзі Сергія Бабича, представники громадських організацій, науковці, журналісти.

Після освячення дошки та проведення керуючим Житомирською єпархією, єпископом Житомирським і Овруцьким Паїсієм поминальної молитви учасники заходу ділилися спогадами про Сергія Бабича.

Василь Овсієнко, дисидент, побратим Сергія Бабича:«З Сергієм Бабичем доля звела у далекому 1974 році. Це легендарна постать, справжня людина-борець».

Олександр Козицький, член єпархіальної ради Житомирської та Овруцької єпархії: «Сергій Бабич був неординарною, щирою, правдивою людиною».

Юрій Ущаповський, викладач ЖДТУ: «У Сергієві Бабичі найбільше вражало те, що, провівши більше 20 років у в’язницях, він зумів зберегти чистоту помислів, людську доброзичливість, твердість переконань. Хто спілкувався з ним, не відразу здогадувався скільки ця людина в житті пережила. При цьому Сергій мав здорові самоіронію та скептицизм».

Олександр Батанов, голова Житомирського обласного осередку Всеукраїнського об’єднання «За помісну Україну»: «Дякую усім, хто долучився до відкриття пам’ятної дошки Сергію Бабичу. Є думка одну із вулиць міста назвати іменем Сергія Бабича. Думаю ця ідея буде підтримана».

Нагадаємо, 2 серпня 2017 року виконавчий комітет Житомирської міської ради, розглянувши звернення Житомирського обласного осередку Всеукраїнського об’єднання «За помісну Україну», надав згоду громадському об’єднанню на встановлення меморіальної дошки Бабичу Сергію Олексійовичу на фасаді багатоповерхового житлового будинку №6 по вулиці Кафедральній, де він проживав в період з 1994 по 2016 рік. 16 серпня 2017 року виконавчий комітет Житомирської міської ради затвердив ескіз меморіальної дошки.

Сергій Олексійович Бабич— український громадський та політичний діяч, дисидент, націоналіст, багаторічний в'язень радянських таборів, де провів у неволі 27 років і 4 місяці.

Після звільнення Сергій Бабич вступив в Українську Гельсінську Спілку, а з її перетворенням на партію став членом Української Республіканської партії. З леґалізацією в 1992 році ОУН(б) в Україні під назвою «Конгрес українських націоналістів» очолював її Житомирську обласну організацію.

Указом Президента України В. Ющенка № 939/209 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи» від 18 листопада 2009 року «за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та політичну і громадську діяльність» С. Бабич нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Похований 25 серпня 2016 року поруч із батьком, матір'ю, братами і сестрами у рідному селі Рогачів.