Водонапірна вежа — історична споруда на вулиці Пушкінській у Житомирі, споруджена 1898 року. Використовувалась як регулятор тиску води та пожежна оглядова вежа - каланча.

Незважаючи на те, що у центрі міста Житомира було дві повноводні річки та багато меньших рівчаків, озер і струмків на околицях, урвисті береги та гранітні скелі часто ускладнювали процес водозабору. Станом на 1873 рік у місті налічувалось 54 водовози і лиш незначна кількість колодязів - 553. І це в той час, коли населення складало близько 52 тисяч. До того ж, на берегах Кам'янки розміщувались пральні, лазні, шкірзавод, кладовище на Охрімовій горі та й місцеві жителі подекуди зливали нечистоти. Така нестача води і її низька якість призводила до швидкого розростання вогню під час пожеж та спалахів хвороб серед мешканців.

У 1884 році міська дума ухвалила проект будівництва водогону та кам'яного будинку з системою водозабору та фільтрації. Для його розміщення було обрано одну із найвищих точок міста на Театральній площі. Будівництвом зайнялась інженерна фірма Петра Станіславовича Држевецького та Езьоранського із Варшави.

Перший камінь у фундамент водонапірної башти та водонасосної станції на березі Тетерева (зараз це вулиця Набережна під Скелями) закладено у серпні 1895 року. Офіційне відкриття 31-метрової башти за проектом житомирян Арнольда Карловича Єнша та Мечислава Лібровича відбулось 27 грудня 1898 року, свою роботу розпочала з 9 січня 1899 року.

Споруда виконана в стилі модерн. Фасад прикрашають чотири оригінальні ковані елементи. У верхній частині розміщені два накопичувальні баки об'ємом по 100 кубів, тому на висоті 20 метрів по кутах вежа конструктивно підсилена контрфорсами. На даху розмістилась невелика будка - наглядовий майданчик з прожектором, на якому чергові подавали знак про пожежу пожежній частині та жителям, щоб на цей час не користувались водою. Водогін був пристосований для гасіння пожеж: через кожні 60 сажнів на трубах стояв пожежний кран.

Під час війни вежа також виконувала роль пункту спостереження протиповітряної оборони.

З 1963 року стара башта перестала виконувати свої основні функції. У 1983 році була реконструйована за проектом Андрія Пасічника під кафе "Ювілейне".

Будівля зазнала реконструкції внутрішніх приміщень і переобладнання їх під багатоповерхове кафе (три яруси, вісім поверхів: перший, три основних та чотири допоміжних (антресольних), а також прибудов з південної та східної сторін, що не впливало на її автентичне сприйняття. Під час реконструкції 1983/84 років було допущено відступ від проекту і не відновлено первинного вигляду дахової надбудови (бельведеру) з оглядовим майданчиком.

У 1988 року будівля була знову повернена водоканалу.

Статус пам'ятки архітектури місцевого значення має рішенням Житомирської обласної державної адміністрації від 1996 року.

На сьогодні Водонапірна башта – це цегляна споруда висотою 23,5 метри від рівня землі до карнизу з купольним дахом. Загальна висота споруди – 29,5 метрів.

Водонапірна башта в місті Житомирі, серед старовинних веж України, є однією з найбільш архітектурно виразних і таких, що добре збереглися до наших часів. Вона також є однією із найвизначніших пам’яток промислової архітектури України другої половини XIX століття.

З часу будівництва Водонапірної башти в місті Житомирі і до цього часу ця споруда залишається символом міста Житомир.

За результатами проведеної у 2017 році, згідно ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх стану», оцінки технічного стану конструкцій споруди Водонапірної башти за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 24 її загальний технічний стан оцінюється, як не придатний для нормальної експлуатації.

Для збереження пам’ятки архітектури місцевого значення «Водонапірна башта», що знаходиться в місті Житомир, вул. Пушкінська, 24 планується виконання наступних робіт:

 замінити вражені гниллю та дереворуйнуючими шкідниками елементи крокв’яної системи: лати, крокви, елементи сегментних ферм, заповнити щілі, тріщини в дерев’яних конструкціях ферм та крокв епоксидним клеєм, обробити всі дерев’яні елементи крокв’яної системи засобами від загорання та гниття;
 виконати ремонтно-реставраційні роботи покрівлі з металевих фальцьованих листів;
 виконати заміну вікон та дверей на сучасні енергозберігаючі зі збереженням історичної достовірності пам’ятки архітектури;
 очистити всі вражені елементи фасаду від грибку, здійснити відновлення всіх зруйнованих архітектурних елементів сучасними матеріалами зі збереженням історичної достовірності пам’ятки архітектури;
 влаштувати захист виступаючих архітектурних елементів фасаду покриттям металевими листами;
 внутрішні стіни та перекриття очистити від всіх шарів опорядження, нанесених під час попередніх реконструкції та ремонтів;
 виконати ремонт інженерного забезпечення споруди (електроосвітлення, електрообладнання, опалення, вентиляція, водопостачання та водовідведення) зі збереженням історичної достовірності пам’ятки архітектури;
 встановити систему автоматичної пожежної сигналізації, систему оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, систему передавання тривожних сповіщень;
 виконати блискавкозахист споруди.

Після завершення ремонтно-реставраційних робіт Водонапірної башти планується облаштувати внутрішні приміщення будівлі під багатофункціональні простори, які за потреби будуть трансформуватися у конференц-зали, мистецькі студії, виставкові чи музейні простори тощо.

На першому поверсі будівлі планується влаштувати туристично-інформаційний центр, який доповнить мережу місць, які повинен відвідати кожен з гостей Житомира або містян зацікавлених в культурно-масовому та освітньому дозвіллі.

На другому поверсі прибудови планується влаштувати конференц-залу з вуличною терасою для проведення публічних, освітніх заходів та робочих зустрічей. Конференц-зала дозволить розширити потенціал споруди. Після реконструкції тут планується проведення тренінгів, семінарів, навчань, презентацій та інших публічних події. Наразі в місті Житомирі відчувається нестача конференц залів для проведення публічних подій, і конференц-зала в історичній будівлі з вуличною терасою та сучасними «гнучкими» інтер’єрами не просто розширить потенціал міста для проведення публічних подій, така конференц-зала матиме конкурентні переваги перед іншими приміщеннями, що мають аналогічне призначення.

Простори на двох повноцінних поверхах – динамічні та гнучкі, після реконструкції зможуть приймати тематичні події, тимчасово приймати музейні колекції, бути виставковими залами, мистецькими студіями, майданчиками для проведення позакласних дитячих гуртків тощо. Простори, що знаходяться між поверхами, планується перетворити на додаткові зони для змінних експозицій, які можуть також використовуватися як посадкові місця для подій, що відбуваються на основних поверхах.

Останній поверх функціонуватиме як оглядовий майданчик, який також буде, за потреби, використовуватися як виставкова та/або конференц-зала. Вивчається технічна можливість щодо влаштування, в подальшому (після реконструкції), на останньому поверсі споруди інтерактивного музею.

Станом на липень 2020 року реставрація не розпочалася, хоча договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд” був підписаний ще 22 жовтня 2019 року.

"В минулому році було проведено тендер на закупівлі та укладено договір на виконання робіт, але відповідно до чинного законодавства, потрібно було отримати декларацію на початок робіт, а документи для декларації ми подали лише на початку цього року. Тому роботи в минулому році й не були розпочаті. Проте на сьогодні така ситуація, що ми збираємося взагалі відмінити цей договір, через складну ситуацію із доходом у місцевий бюджет. З нас зняли фінансування на цей об’єкт і зараз у нас немає бюджетних призначень на початок будівельних робіт. Тому зараз ми внесли зміни в договір, бо немає жодної копійки, щоб почати роботи. Ми домовилися з підрядником, що через відсутність бюджету фінансування, будемо розривати договір впродовж наступних кількох тижнів. Немає сенсу тримати відкритим цей договір за відсутності грошей”, – розповів Борис Пахолюк журналістам Times.zt.

Він також пояснив, що додатково згідно договору тричі здійснювались бюджетні асигнування через те, що в період завершення будівельного сезону фірма фізично не встигала почати будівельні роботи.

"Ми не могли почати внутрішні роботи, бо нас відповідно до домовленостей з нашим партнером, який співфінансує цей проєкт, мали забезпечити обладнанням на виконання частини робіт. Тобто у нас є 50 тис євро грантових коштів, які мають бути спрямовані на технологічне обладнання: вікна, радіатори для системи опалення, частину системи кондиціонування тощо. У минулому році вони фізично не встигали закупити обладнання. Вже в цьому році, поки ми готували дозвіл на початок робіт в ДАБІ, почались проблеми з коронавірусом та зняття бюджетних призначень. Маємо те, що маємо – тепер грошей на виконання робіт у нас немає”, – додав керівник установи.

Борис Пахолюк також спробував спрогнозувати ситуацію з реконструкцією водонапірної башти в майбутньому: доведеться коригувати проєктну документацію й оголошувати новий тендер, а якщо проєкт переможе в бюджеті участі, то потрібно буде провести повторну закупівлю та контролювати процес, оскільки КУ "Агенція розвитку міста” є балансоутримувачем об’єкта.

Вартість договору на виконання реконструкції Водонапірної башти за адресою вул. Пушкінська, 24, становила 7 млн 588 тис 940 грн. Роботи по реконструкції памятки архітектури мали завершитись до кінця 2020 року.