Увечері 25 квітня, у переддень 27 роковин аварії на ЧАЕС на майдані біля Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області відбувся вечір-реквієм "Запалимо поминальну свічу", присвячений пам’яті загиблих чорнобильців. На заході були присутні перший заступник голови обласної державної адміністрації Микола Олещенко, начальник Управління ДСНС в області генерал-майор служби цивільного захисту Ігор Нікітчук, голова благодійного фонду "Пожежні Чорнобиля" Борис Чумак, ліквідатори, рятувальники, учні шкіл та жителі міста.
Аби нагадати сучасникам та розповісти молодому поколінню про перипетії тієї страшної ночі проти 26 квітня та внесок людей різних професій у подолання наслідків аварії, команда юних пожежників та учні житомирської міської гімназії №3 показали театралізовану літературно-музичну композицію "Чорнобиль 1986-го зі слів очевидців". Першими у бій з незримим смертельним ворогом одразу після вибуху на ЧАЕС вступили пожежники, які надали можливість іншим громадянам тодішнього Союзу приступили до небезпечних робіт з ліквідації наслідків планетарної катастрофи. У квітні-травні 1986 року близько 300 пожежних Житомирщини брали участь у подоланні її наслідків. На їх долю випали нелегкі завдання – відкачувати радіоактивну воду з-під реактора, подавати воду на бетонування саркофагу, евакуйовувати населення, проводити дезактивацію будівель, споруд та техніки, гасити надскладну пожежу у кабельних тунелях 22-23 травня. Документами, проникливими піснями, відеохронікою тих часів та кадрами із сімейних архівів юні рятувальники розповіли про роботу зведеного загону пожежників, і про окремі особистості, і про подвиг трьох померлих за останній рік земляків.
Наприкінці вечора-реквієму пам’ятний знак "Пожежним, які врятували світ", перед яким проходило дійство, осяяли сотні поминальних свічок, запалені церковнослужителями, керівниками органів влади та місцевого самоврядування, учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, членами їх сімей, вдовами і матерями загиблих чорнобильців, рятувальниками та молоддю.
Вони горіли до самої ночі проти 26 квітня, символізуючи скорботу та вдячність ліквідаторам за надану можливість жити.
