7 травня у селі Соколів Курнинської територіальної громади перепоховали останки 100 воїнів Червоної армії, яких знайшли пошуківці. Особи дев'ятьох загиблих вдалося встановити.

Про це Суспільному розповів заступник голови громадської організації "Історико-патріотичне об’єднання "Пошук" Вадим Баранівський. За його словами, серед встановлених осіб троє – українці.

"Імена дев'яти солдат є відомими, зокрема троє – українці, також є воїни з Узбекистану та Росії, – каже Вадим Баранівський. – Всіх вдалося встановити завдяки, так званим смертним медальйонам. В них були записки, які вдалося прочитати. Частину останків не вдалося відділити, щоб їх передати додому. Таких солдат, наприклад з Узбекистану, ніхто не забирає. Тому було вирішено перепоховати їх тут".

Під час Другої світової війни, у липні 1941 року, на території Курнинської територіальної громади загинуло понад 500 солдатів Червоної армії, які намагалися зупинити просування німецьких військ трасою Житомир – Новоград-Волинський.

"Станом на 7 липня 1941 року є донесення, що частина медкорпусу, а це близько 2000 людей, не мала особистої зброї, а 10 липня вони вже вступили в бій, – говорить Вадим Баранівський. – У цих краях воювала П'ята армія генерала Потапова, зокрема 22-й механізований корпус. Бій був дуже жорстокий, село декілька разів переходило то до одних, то до інших, і все ж залишилося за німцями, бо вони жорстко оборонялися і нашим не дали ніяких шансів".

Галина Тимофіївна з родиною приїхала до села Соколів на поховання батька Тимофія Пасіки, який загинув під час бойових дій у Другій світовій війні. Востаннє жінка бачила батька, коли їй було 2 роки.

"Мені було 3 місяці, як його забрали в армію, а у два роки він надіслав телеграму, щоб ми приїхали з мамою на прощання у Ковель. Він відправився з ешелонами, а ми залишилися на пероні. Я все життя думала і чекала, що десь якась звістка від нього буде. Але на 82 році мого життя дочка прийшла з роботи і каже, що дізналася таку новину, що я навіть не могла уявити", – розповіла Галина Тимофіївна.

Донька пані Галини, Олена, каже, що їхня родина намагалася шукати інформацію про дідуся самостійно. В тому числі, надсилали запити до архівів, але у відповідях їм повідомляли, що в списках загиблих, зниклих безвісти, взятих у полон його немає.

"Ми сподівалися до останнього, що десь ця людина жива, – каже Олена. – Минулого року в цей час нам зателефонували з "Пошуку" і сказали, що знайшли нашого діда. Були і сльози щастя, і сльози скорботи, бо в цих людей було не дуже щасливе життя до війни, а після війни, ти шукаєш його 80 років і не знаєш де, і що. Але були і сльози радості, бо ми будемо знати, де знайшла спокій його душа".

Володимир Денисов – син загиблого влітку 1941 року Афанасія Денисова. Чоловік розповідає, що батько загинув ще до його народження.

"Дуже шкода, звичайно, що я його не бачив, а він мене. Якраз був початок війни, він і загинув. Мати писала всюди, і до Москви, і в Київ, і в Житомир. Відповіді були такі, що місце поховання і смерті ніхто не знає. Я розумів, що це був десь серпень 1941 року, але там загиблих навіть не рахували", – сказав Володимир Денисов.

Останки сотні загиблих червоноармійців представники об'єднання "Пошук" знайшли протягом 2019-2021 років на території Курненської територіальної громади.