24 лютого перестало битися серце в очільниці Літературно-меморіального музею Лесі Українки у м. Звягелі Віри Омелянівни Римської — заслуженої працівниці культури України, навалера ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, невтомної дослідниці і берегині Лесиної оселі.
Віра Омелянівна зростала разом з старшою сестрою Раїсою в мальовничому куточку поліського краю, в селі Ясна Поляна Червоноармійського (нині — Пулинського) району.
Дуже рано залишилась без батька. Друга світова війна забрала його в перший же рік. Невимовним болем відгукнулося це в серці матері, яка, незважаючи на скруту, намагалася з останніх сил підняти своїх донечок на ноги.
Ввічлива, чуйна, слухняна Віра Римська допомагала мамі і бабусі по господарству та з нетерпінням чекала вільної хвилинки, щоб скоріше зануритись у неймовірно глибокий світ літератури. Творчість Т. Шевченка, І. Франка та інших відомих українських письменників захоплювала дівчинку. Та неоціненним скарбом для себе виявила вона твори Лесі Українки.
У перший клас Віра Омелянівна пішла до Яснополянської семирічної школи. Десятий клас закінчила у Червоноармійській середній школі, влаштувалася на роботу в місцевий колгосп «Вперед», одночасно навчаючись у Дубнівському бібліотечному технікумі.
Закінчивши технікум, працювала бібліотекарем Андріївської сільської бібліотеки. Із 1959 по 1961 рік працювала інструктором-методистом Червоноармійського відділу культури.
У 1963 році вступила заочно до педагогічного інституту ім. Івана Франка, а через два роки — заочно до Київського інституту культури ім. Олександра Корнійчука на бібліотечний факультет. Будучи студенткою спробувала себе в ролі викладача у школі-інтернаті. В зв’язку з реорганізацією районів в області у 1963 році переїздить до Новоград-Волинського.
Згодом Вірі Омелянівні запропонували очолити меморіальний музей Лесі Українки як філіал Житомирського обласного краєзнавчого музею. З превеликим бажанням та небаченим запалом вона взялася до роботи.
Музей переживав різні часи, але в ньому завжди під мудрим керівництвом Віри Омелянівни працювали самовіддані люди, які доклали немало зусиль для збагачення його фондів, організації і проведення змістовних екскурсій, літературних зібрань, зустрічей з цікавими, творчими людьми та збереження надбань Лесиної домівки.
Все своє життя Віра Омелянівна була закохана в постать Лесі Українки, у її творчість, мужність мудрість та одержимість. Тому й не дивно, що невеликий ошатний будиночок над Случчю став для Римської, немов новонародженою дитиною, яку плекала вона все життя.
Нехай добрий спомин про Віру Омелянівну ніколи не згасне, а її світле ім’я назавжди збережеться в історії України.
Зранку, 16 лютого, на Чуднівському мосту у Житомирі були затори. Рух ускладнився через негоду. Водії виходили з автівок і допомагали штовхати автомобілі, яким не вдавалося самостійно виїхати у бік ...
У Житомирській області Укртрансбезпека притягнула до відповідальності водія автобуса, який безпідставно відмовив учаснику бойових дій у пільговому проїзді...
З 9 лютого електротранспорт у Житомирі працює за звичними графіками робочого дня. На маршрутах збільшили кількість рухомого складу та скоротили інтервали руху...
Переселенка із Бахмута Ольга Рєпіна опановує професію водійки тролейбуса. Разом із родиною вона переїхала до Житомира у 2022 році. За словами Ольги, керувати тролейбусом значно складніше, ніж ...