Безмежна любов до рідної української землі, до села – ось життєве і творче кредо заслуженого артиста України, лауреата Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка Володимира Савченка. Творчий вечір «Фрески пам’яті», присвячений 75-річчю від дня народження митця та 55-річчю його творчої діяльності, відбувся 25 грудня у великій залі обласної державної телерадіокомпанії.
Через спогади ювіляра, виступи почесних гостей, уривки з творів, фрагменти з авторських відеофільмів і передач присутні у залі прослідкували основні віхи життєвого і творчого шляху Володимира Захаровича.
Вечір відкрили дитячі спогади ювіляра про рідне село Яструбенька на Брусилівщині, обпалене війною. Кожен третій його житель не повернувся з фронту, 176 односельчан Володимира Савченка були нагороджені орденами і медалями. Про це йшлося у фрагменті з авторського відеофільму «Рубіж мужності».
Привітати митця із славними датами прибула делегація з його малої батьківщини – Брусилівщини – у складі голови райдержадміністрації Василя Шпаковича, заступника голови районної ради Лариси Ілоненко, а також народного вокального ансамблю «Чарівниця».
Очільник району зазначив, що Брусилівська земля пишається своїм славним сином. За багаторічну працю на творчій ниві митцю вручили диплом Брусилівського району із занесенням його імені до Книги пошани Брусилівщини.
Велику любов і шану до людей, невтомність, працелюбність, невичерпну творчу енергію ювіляра відзначили у своїх вітаннях представники влади – заступник голови обласної ради Михайло Чигир, начальник управління культури облдержадміністрації Юрій Градовський, заступник Житомирського міського голови Наталія Леонченко. Серед численних грамот і відзнак, вручених Володимиру Савченку під час творчого вечора, - найвища нагорода Поліського краю «Честь і слава Житомирщини».
Присутні у залі познайомились із трилогією-есей «Фрески пам’яті», що вмістила на тлі життя України розповідь про шляхи і творчість митця. Непросте дитинство, важкі повоєнні роки, перші університети – про це йдеться у першій книжці трилогії «Світло крізь ляду». Початок творчого шляху Володимира Савченка йде від того часу, коли, будучи третьокурсником філологічного факультету Харківського університету, настільки захопився російським поетом Сергієм Єсеніним, що переклав його вірші, а згодом і поему «Анна Снєгіна», яку поставили у студентському театрі і визнали кращою виставою.
Його величності Театру присвячено другу книгу трилогії «Незабутні мої лицедії». Режисерський шлях Савченка, після отримання освіти у Київському інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого, налічує близько ста вистав і концертних програм. Волею долі Володимирові Захаровичу довелося служити режисером Черкаського, Івано-Франківського, Кіровоградського, Житомирського музично-драматичного театру. Житомирський глядач пам’ятає вистави Савченка-режисера «Марко у пеклі» та «Фея гіркого мигдалю» І.Кочерги, «Плаха» за Ч. Айтматовим та інші.
Володимир Захарович відомий своїми поетичними творами. З-під його пера вийшло чотири збірки. Один з віршів – «Яблуня трьох поколінь» - надихнув народного артиста України Юрія Градовського на створення пісні, прем’єрне виконання якої він подарував ювілярові.
Представники творчої інтелігенції Житомирщини висловили свої привітання ювілярові. Поет Михайло Пасічник, як він повідомив, увосьме до дня народження Володимира Захаровича подарував свій вірш, а житомирський художник Микола Максименко – картину.
Володимир Савченко стояв біля витоків Житомирського обласного телебачення. Розповідь про телевізійників і цей період життя увійшла до третьої книги під назвою «Калинові острови».
Саме цією піснею на вірші В. Савченка і музику К.Яновського у виконанні улюбленого колективу ювіляра – фольклорного ансамблю національного обряду «Родослав» - та Брусилівських «Чарівниць» завершився творчий вечір. Митець живе доти, доки живуть його твори. Тож, нехай творчість Володимира Савченка надихає ще не одне покоління житомирян.