У сім’ї Васильченків, що живуть неподалік Житомира, років 20 тому прижився звичай прикрашати напередодні Нового року калину під вікном. Коли діти Сашко та Аня навчалися у молодших класах, батьки поїхали 31 грудня до міста за подарунки. Була сильна завірюха, тож чоловік з жінкою затрималися. Коли стемніло, син з дочкою сіли на підвіконня й сумно дивилися на засніжену дорогу. Потрібно було прикрасити ялинку, яку тато зачинив у пивниці, й малята хвилювалися, що не встигнуть цього зробити. Нарешті дітям набридло чекати, а ключа від підвалу вони не мали, тож Аня запропонувала нарядити інше дерево – їх на подвір’ї багато. Під вікном росла калина, яку посадила прабабця. Братик із сестричкою дістали новорічний дощик, ялинкові іграшки та заходилися одягати деревце. Коли кипіла робота, повернулися батьки. Відтоді сім’я прикрашає калину щороку – попри те, що ставить у будинку ялинку. Аня та Саша виросли, й тепер сімейну традицію підтримують їхні діти.
За матеріалами