Пам'ятний знак встановили на Богунії – на території старої водонапірної вежі. У 1941-43 роках там був концентраційний табір "Stalag-358". За час його існування було закатовано до смерті близько 70 тисяч військовополонених. Взятих у полон під Києвом, їх згодом доправили до Житомира.
"Вшанування їх пам'яті є відновленням історичної справедливості, адже тих, хто тут загинув, тривалий час навіть не вважали за людей", – каже відомий житомирський краєзнавець Георгій Мокрицький: "Тодішня система вважала їх зрадниками. Хоча вона ж сама посилала їх на смерть, посилала, як "гарматне м'ясо".
Тут фактично лежить ціле місто – 65 тисяч осіб. І вони навіть по-людськи не були поховані. Не було молитви, не було вибачень. В першу чергу, вибачень від тієї системи, яка їх посилала на смерть. Ті люди, які були раніше частиною тієї системи, нині продовжують вважати правильними тодішні дії. Вважають, що не треба вибачатися чи робити якісь висновки. Тому, встановлюючи цю дошку, ми робимо це замість них – просимо вибачення і молимося за упокій душ загиблих".

Нині ніхто не знає, скільки саме людей тут загинуло – тоді їх не рахували, додає Франц Карлович Бржезицький – нині єдиний живий на всю Україну та Польщу колишній в’язень концтабору "Майданек":
"Багато їх тут. Не будемо рахувати – їх тут ніхто не рахував. 65 тисяч – це тільки приблизна цифра. За ніч лише від голоду вмирало по півтисячі людей. Були такі гарби, які вивозили їх з табору до найближчого ліска, до річки. Так що – ми стоїми на справді страшному місці".
Зауважимо, що минулоріч у житомирському краєзнавчому видавництві "Волинь" світ побачила тематична брошура авторства члена обласної громадської організації "Пошук" Андрія Савчука. У книзі "Stalag-358/Трагедія житомирського забутого "Освенціму" наведено результати розслідувань і спогади очевидців тих страшних подій.