У стінах історичного факультету державного університету ім. Івана Франка функціонує археологічний музей. Унікальний майданчик історичної науки заснувала у 2012 році та опікується ним Марина Хададова, викладачка факультету.

Колекції музею – результати археологічних експедицій пані Марини та студентів історичного факультету. Цікаві експонати також передані музею й академіком, дослідником старожитностей Іоном Винокуром.

Представлені артефакти охоплюють період від раннього палеоліту до пізнього середньовіччя. Серед найцікавіших - кам’яні сокири бронзового віку, кельтоподібне знаряддя, датоване 15 ст. до н. е. (сабатинівська культура), наконечники стріл скіфського періоду, жіноча прикраса заушна скіфського часу, фаланга мізинцю мамонта часів палеоліту, срібні римські монети денарії, бронзові фібули черняхівської культури, предмети побуту періоду Київської Русі та ін.

У 2016-2019 рр. археологиня брала участь у дослідженнях на Замковій горі, де раніше розміщувалося городище, що дало початок місту. Згадує:

«Ми натрапили тоді на рештки круглої в плані башту. Чорне коло на світлому фоні…До кінця цю унікальну пам’ятку так і не дослідили… Тут ми знайшли і матеріали ранньослов’янського періоду, Лука-райковецької та пізнього етапу трипільської культури, прясельця, кістки тварин, монети Речі Посполитої..... Та найцікавішими, як на мене, були дві знахідки - замочок у вигляді тулуба коника та невеличка бронзова іконка з емаллю із зображенням молодого Христа». Такі замки, говорить дослідниця, датують 14 ст. Знайдений іконографічний тип із зображенням Христа має назву – «Христос Еммануїл». «Цю іконку вивчали науковці й датували її 12 ст. Унікальна знахідка могла б бути одним із символів нашого міста», - висловлює думку дослідниця.

У Житомирському державному університеті ім. Івана Франка Марина Хададова працює з 2003 року, викладає археологічні науки та керує археологічною практикою. Раніше - співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею. Дослідниця є членом «Спілки археологів України.

Археологія для неї – це не лише тижні археологічних експедицій під сонцем, вітром чи дощем, а й – цікаві люди, які готові в далеко не комфортних умовах працювати заради того, щоб відкрити те, що досі було невідомим. «Любов до археології – це з дитинства …. і на все життя».