У селі Городське на Житомирщині до культурно-мистецького центру "Поліська хата" перенесуть старовинну українську хату.

Про це Суспільному розповіла керівниця центру Інна Величко.

За її словами, щоб розібрати та перевезти старовинну хату на нове місце потрібно два тижні. Будівлю розмістять на території культурно-мистецького центру.

"Плануємо на місці цієї старенької хатинки поставити цю нову хату, яку нам подарували господарі, – каже Інна Величко. – В ній раніше жила бабуся Ганна, якій було більше 90 років. Вона добре доглядала за хатою, тому будівля зберіглася в гарному стані. Тепер буде більше простору для наших відвідувачів, туристів. І, звісно, хата буде відроджена в українських традиціях, там буде нова експозиція".

Будівлі, яку передають центру "Поліська хата", понад 200 років. Для того, щоб зберегти автентичний вигляд домівки, її потрібно розібрати і перенести на інше місце.

"Ця хатина зараз знаходиться біля річки, на іншому кутку села, і побудована вона за типом "довга хата". Це означає, що під одним дахом у господаря знаходиться все необхідне для життя і господарства. При необхідності хатину могли розібрати і перевезти в інше село", – сказала Інна Величко.

Допомагають розбирати будівлю волонтери. Керує процесом будівельник Ігор Донченко. Чоловік розповідає, що цю хату колись будували із міцних соснових колод, тому кожна з них підписана, щоб потім будівлю можна було скласти в такому ж порядку.

"Ця сосна не така, як зараз, що всю живицю з неї спустили, і вона псується через 10-20 років, – каже Ігор Донченко. – Ця сосна може лежати і 200, і 500 років. Хата в ідеальному стані, окрім нижнього вінця. У житловій частині нижній вінець гнилий, і деякі балки прогнили – там будемо замінювати балки на нові. Зовнішній вигляд хати не зміниться зовсім".

Інна Величко каже, що після того, як хату заново складуть, в ній збережуть якомога більше деталей, які відтворюватимуть українські стародавні часи.

"Під шиферним дахом ми знайшли залишки старовинного комину. Він дуже цікавий. Раніше комини робили з лози, яку обплітали навколо палок, потім глиною обліплювали і дим не загорався", – розповіла Інна Величко.